Джузеппе Гарібальді

История » Джузеппе Гарібальді

Джузеппе Гарібальді - національний герой Італії, людина-легенда, одна з головних фігур італійського Рисорджименто, руху за об'єднання Італії. Його ім'я стало символом боротьби за волю і демократію. Його популярність і славу, що прийшла ще при житті, не раз намагалися використовувати у своїх цілях інші політичні діячі. Те ж відбувалося і після смерті прославленого героя. Фашисти, комуністи і ліберали об”являли його передвісником своїх ідей. Його тепло приймали у Франції й Англії, шанували в демократичних колах дореволюційної Росії.

Вийшовши з родини моряків, Гарібальді завжди мав тягу до моря і з 15 років плавав на торгових судах спочатку як юнга, потім як помічник капітана. Уже під час першого далекого плавання на бригантині "Констанца" юнак побував у далекій Росії і зміг відвідати Одесу. Він зборознив Середземне море у всіх напрямках, і немає середиземноморского берега, який би він не побачив у роки своєї бурхливої молодості, що була вирішальною для формування його особистості.

Там, виявившись без засобів, він як корсар, а потім командуючий невеликим військово-морським флотом брав активну участь у боротьбі за незалежність республік Ріу-Гранде (на півдні Бразилії) і Уругвай. Військові успіхи пірата Хосе Гарібальді (так іменували його латиноамериканці) справили враження на місцеве населення, зокрема портового містечка Лагуна, що той захопив у 1839 р., воюючи на стороні республіканців проти Бразильської імперії.

Знаходячись за океаном, Джузеппе підтримував переписування з Мадзині, запевняючи його у своїй відданості і захоплюючись ім. Завдяки подвигам, зробленим у Латинській Америці,.Гарібальді став відомою особистістю, і повідомлення про нього друкували багато європейських газет, барвисто описуючи його вигляд: довге волосся, бороду і вуси, червону сорочка, шийну хустка і сіре пончо. Згодом його так і зображували художники, так він виглядав і на багатьох фотографіях.

Але Гарібальді вирішив продовжити боротьбу. Після падіння Римської республіки він разом з нечисленними волонтерами і вірної Аніти зробив похід на північ, намагаючись дійти до Венеції, останнього оплоту революції. По шляху, в устя ріки По, у нього на руках умерла вагітна дружина, і він, переслідуваний, не зміг навіть її поховати. З превеликими труднощами Гарібальді пробився до П'ємонту, але був арештований і висланий із країни. Наступні п'ять років свого життя він знаходився у вигнанні, без родини і дітей, що залишилися на піклування його матері в Ніцці. Нетривалий час провів на середиземноморскому острові Маддалена, у Танжері (Марокко) і Гибралтарі, а потім перебрався в 1850 р. у Північну Америку.

Внутренняя политика. Реформы Ивана IV
Общей чертой реформ 50-х годов является их антибоярская направленность. Провозглашая эти реформы, правительство Ивана IV изображало их как мероприятия, цель которых заключалась в том, чтобы ликвидировать последствия боярского правления и укрепить экономические и политические позиции тех социальных групп, чьи интересы оно выражало и на к ...

Семья
По историческим источникам у Ивана Грозного было 8 жен. Из них 4 законных, так как по православным обычаям нельзя вступать в брак более трех раз, но третья жена царя умерла вскоре после замужества девственницей, и церковь разрешила царю, и только ему, жениться в четвертый раз. Могилы законных с точки зрения церкви жен Ивана Грозного нах ...

Октябрьская революция 1917 года: условия, причины, возможности. Условия и причины Октябрьской революции 1917 года
К началу XX века Россия не была страной классического капитализма. Запоздавшая реформа 1861 года, хотя и дала значительный толчок развитию России по буржуазному пути, не позволила ей решить многие задачи об­щественного развития. "Здесь в силу запоздалого вторичного и догоняющего развития капитализма, - пишет академик П. Волобуев, - ...