Джузеппе Гарібальді - національний герой Італії, людина-легенда, одна з головних фігур італійського Рисорджименто, руху за об'єднання Італії. Його ім'я стало символом боротьби за волю і демократію. Його популярність і славу, що прийшла ще при житті, не раз намагалися використовувати у своїх цілях інші політичні діячі. Те ж відбувалося і після смерті прославленого героя. Фашисти, комуністи і ліберали об”являли його передвісником своїх ідей. Його тепло приймали у Франції й Англії, шанували в демократичних колах дореволюційної Росії.
Вийшовши з родини моряків, Гарібальді завжди мав тягу до моря і з 15 років плавав на торгових судах спочатку як юнга, потім як помічник капітана. Уже під час першого далекого плавання на бригантині "Констанца" юнак побував у далекій Росії і зміг відвідати Одесу. Він зборознив Середземне море у всіх напрямках, і немає середиземноморского берега, який би він не побачив у роки своєї бурхливої молодості, що була вирішальною для формування його особистості.
Там, виявившись без засобів, він як корсар, а потім командуючий невеликим військово-морським флотом брав активну участь у боротьбі за незалежність республік Ріу-Гранде (на півдні Бразилії) і Уругвай. Військові успіхи пірата Хосе Гарібальді (так іменували його латиноамериканці) справили враження на місцеве населення, зокрема портового містечка Лагуна, що той захопив у 1839 р., воюючи на стороні республіканців проти Бразильської імперії.
Знаходячись за океаном, Джузеппе підтримував переписування з Мадзині, запевняючи його у своїй відданості і захоплюючись ім. Завдяки подвигам, зробленим у Латинській Америці,.Гарібальді став відомою особистістю, і повідомлення про нього друкували багато європейських газет, барвисто описуючи його вигляд: довге волосся, бороду і вуси, червону сорочка, шийну хустка і сіре пончо. Згодом його так і зображували художники, так він виглядав і на багатьох фотографіях.
Але Гарібальді вирішив продовжити боротьбу. Після падіння Римської республіки він разом з нечисленними волонтерами і вірної Аніти зробив похід на північ, намагаючись дійти до Венеції, останнього оплоту революції. По шляху, в устя ріки По, у нього на руках умерла вагітна дружина, і він, переслідуваний, не зміг навіть її поховати. З превеликими труднощами Гарібальді пробився до П'ємонту, але був арештований і висланий із країни. Наступні п'ять років свого життя він знаходився у вигнанні, без родини і дітей, що залишилися на піклування його матері в Ніцці. Нетривалий час провів на середиземноморскому острові Маддалена, у Танжері (Марокко) і Гибралтарі, а потім перебрався в 1850 р. у Північну Америку.
Татарстан в составе Советского Союза. Изменения в
положении татарского общества
Геополитическая обстановка в мире. Становление автономии Татарстана протекало на фоне значительных исторических изменений в мире. В 1919—1920 гг. были заключены мирные договоры, подводившие итоги первой мировой войны. В мире возникла новая геополитическая обстановка. Индустриальная цивилизация потеряла в этой войне весомую часть своего ...
Победа на Чудском Озере русских воинов князя Александра Невского над немецкими
рыцарями (1242 г.)
Ледовое побоище - это битва русского войска с немецкими ливонскими рыцарями, которая произошла на льду южной части Чудского озера 5 (18) апреля 1242 года и завершилась полным разгромом немецких захватчиков.
В 1240-1242 годах, воспользовавшись ослаблением Руси, занятой борьбой против монголо-татарских полчищ хана Батыя, немецкие крестон ...
Потсдамская конференция
С 17 июля по 2 августа в Потсдаме (Германия)
прошла конференция с участием Сталина, Трумэна и Черчилля. Конференция решила
– сохранить Германию как единое государство, но разделить на зоны оккупации;
– признать границы СССР по состоянию на 22 июня 1941 года;
– передать СССР Восточную Пруссию (Калининградскую область);
– судить руко ...