Джузеппе Гарібальді - національний герой Італії, людина-легенда, одна з головних фігур італійського Рисорджименто, руху за об'єднання Італії. Його ім'я стало символом боротьби за волю і демократію. Його популярність і славу, що прийшла ще при житті, не раз намагалися використовувати у своїх цілях інші політичні діячі. Те ж відбувалося і після смерті прославленого героя. Фашисти, комуністи і ліберали об”являли його передвісником своїх ідей. Його тепло приймали у Франції й Англії, шанували в демократичних колах дореволюційної Росії.
Вийшовши з родини моряків, Гарібальді завжди мав тягу до моря і з 15 років плавав на торгових судах спочатку як юнга, потім як помічник капітана. Уже під час першого далекого плавання на бригантині "Констанца" юнак побував у далекій Росії і зміг відвідати Одесу. Він зборознив Середземне море у всіх напрямках, і немає середиземноморского берега, який би він не побачив у роки своєї бурхливої молодості, що була вирішальною для формування його особистості.
Там, виявившись без засобів, він як корсар, а потім командуючий невеликим військово-морським флотом брав активну участь у боротьбі за незалежність республік Ріу-Гранде (на півдні Бразилії) і Уругвай. Військові успіхи пірата Хосе Гарібальді (так іменували його латиноамериканці) справили враження на місцеве населення, зокрема портового містечка Лагуна, що той захопив у 1839 р., воюючи на стороні республіканців проти Бразильської імперії.
Знаходячись за океаном, Джузеппе підтримував переписування з Мадзині, запевняючи його у своїй відданості і захоплюючись ім. Завдяки подвигам, зробленим у Латинській Америці,.Гарібальді став відомою особистістю, і повідомлення про нього друкували багато європейських газет, барвисто описуючи його вигляд: довге волосся, бороду і вуси, червону сорочка, шийну хустка і сіре пончо. Згодом його так і зображували художники, так він виглядав і на багатьох фотографіях.
Але Гарібальді вирішив продовжити боротьбу. Після падіння Римської республіки він разом з нечисленними волонтерами і вірної Аніти зробив похід на північ, намагаючись дійти до Венеції, останнього оплоту революції. По шляху, в устя ріки По, у нього на руках умерла вагітна дружина, і він, переслідуваний, не зміг навіть її поховати. З превеликими труднощами Гарібальді пробився до П'ємонту, але був арештований і висланий із країни. Наступні п'ять років свого життя він знаходився у вигнанні, без родини і дітей, що залишилися на піклування його матері в Ніцці. Нетривалий час провів на середиземноморскому острові Маддалена, у Танжері (Марокко) і Гибралтарі, а потім перебрався в 1850 р. у Північну Америку.
Почитая Блюхера
После смерти Сунь Ятсена в 1925 году Цзян Чжунчжэн остался самой сильной военной фигурой в Гоминьдане. Он начал концентрировать в своих руках власть в партии и правительстве и практически стал лидером Гоминьдана.
После революции 1911 года Китай вскоре оказался фактически разделенным на несколько обособленных регионов, во главе каждого ...
Казахстан - независимое государство (1991-2002 гг.). Провозглашение независимости
Казахстана
10 декабря 1991 года Н. Назарбаев подписал принятый Парламентом Закон о переименовании Казахской ССР в Республику Казахстан.
12 декабря 1991 года Президент издал Указ о реабилитации граждан, привлеченных к ответственности за участие в событиях 17-18 декабря 1986 года.
Наконец, 16 декабря 1991 года был принят и в тот же день вступил в ...
Медали.
Медали СССР – государственные награды за военные и другие заслуги.
«ХХ лет Рабоче-Крестьянской Красной Армии»(24 января 1938 г.) – юбилейная медаль, учрежденная в ознаменование 20-летия существования Красной Армии и ВМФ. Этой медалью награждались лица кадрового командного состава, прослужившие в КА и ВМФ к 23 февраля 1938 г. не менее 2 ...