Джузеппе Гарібальді - національний герой Італії, людина-легенда, одна з головних фігур італійського Рисорджименто, руху за об'єднання Італії. Його ім'я стало символом боротьби за волю і демократію. Його популярність і славу, що прийшла ще при житті, не раз намагалися використовувати у своїх цілях інші політичні діячі. Те ж відбувалося і після смерті прославленого героя. Фашисти, комуністи і ліберали об”являли його передвісником своїх ідей. Його тепло приймали у Франції й Англії, шанували в демократичних колах дореволюційної Росії.
Вийшовши з родини моряків, Гарібальді завжди мав тягу до моря і з 15 років плавав на торгових судах спочатку як юнга, потім як помічник капітана. Уже під час першого далекого плавання на бригантині "Констанца" юнак побував у далекій Росії і зміг відвідати Одесу. Він зборознив Середземне море у всіх напрямках, і немає середиземноморского берега, який би він не побачив у роки своєї бурхливої молодості, що була вирішальною для формування його особистості.
Там, виявившись без засобів, він як корсар, а потім командуючий невеликим військово-морським флотом брав активну участь у боротьбі за незалежність республік Ріу-Гранде (на півдні Бразилії) і Уругвай. Військові успіхи пірата Хосе Гарібальді (так іменували його латиноамериканці) справили враження на місцеве населення, зокрема портового містечка Лагуна, що той захопив у 1839 р., воюючи на стороні республіканців проти Бразильської імперії.
Знаходячись за океаном, Джузеппе підтримував переписування з Мадзині, запевняючи його у своїй відданості і захоплюючись ім. Завдяки подвигам, зробленим у Латинській Америці,.Гарібальді став відомою особистістю, і повідомлення про нього друкували багато європейських газет, барвисто описуючи його вигляд: довге волосся, бороду і вуси, червону сорочка, шийну хустка і сіре пончо. Згодом його так і зображували художники, так він виглядав і на багатьох фотографіях.
Але Гарібальді вирішив продовжити боротьбу. Після падіння Римської республіки він разом з нечисленними волонтерами і вірної Аніти зробив похід на північ, намагаючись дійти до Венеції, останнього оплоту революції. По шляху, в устя ріки По, у нього на руках умерла вагітна дружина, і він, переслідуваний, не зміг навіть її поховати. З превеликими труднощами Гарібальді пробився до П'ємонту, але був арештований і висланий із країни. Наступні п'ять років свого життя він знаходився у вигнанні, без родини і дітей, що залишилися на піклування його матері в Ніцці. Нетривалий час провів на середиземноморскому острові Маддалена, у Танжері (Марокко) і Гибралтарі, а потім перебрався в 1850 р. у Північну Америку.
« О порядке награждения орденами и медалями СССР».
Первый советский орден – орден Красного Знамени – был учреждён декретом ВЦИК от 16 сентября 1918 г. как награда, которая присуждалась гражданам РСФСР, проявившим особую храбрость и мужество при непосредственной боевой деятельности. Инициатором его были военнослужащие, а вот исполнялся он под руководством и при огромной заинтересованност ...
Региональные конфликты
Предпринимались усилия и по ослаблению регионального противостояния СССР и США. В 1987 г. в ходе переговоров Горбачёва с Рейганом была достигнута договоренность о прекращении американской военной помощи моджахедам а Афганистане и о выводе оттуда советских войск. 15 февраля 1989 г. завершился вывод советского воинского контингента из Афг ...
Коренной перелом в ходе Великой Отечественной и второй мировой войны в 1942–1943
годах. Зима 1942-1943 годов
К ноябрю 1942 года вермахт задействовал на восточном фронте свыше 6 миллионов человек или 71% своих сил. Им противостояло около 6,6 миллионов человек. Главное сражение зимой 1942–1943 годов развернулось за Сталинград (17 июля 1942 – 2 февраля 1943).
Падение Сталинграда открывало фашистам путь на Кавказ и было условием вступления в войн ...