Курс на об'єдання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії, під орудою Москви був невід'ємною складовою загального політичного курсу більшовиків. Для цього Москва застосовувала широкий набір засобів - від зброї до «політичної дипломатії» в усіх її формах.
Повернімося, однак, до періоду, що передував створенню СРСР. Розроблений Й. Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип - принцип рівних прав у складі федерації.
Наставала черга сфери міжнародних зносин. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передання РСФРР свого представництва на Генуезькій конференції. Російське зовнішньополітичне відомство фактично узурпувало повноваження «незалежних» республік і почало виконувати функції загальнофедеративної структури. Додамо до цього, що в тому ж році в Україні був закритий спеціальний навчальний заклад, який готував національні дипломатичні кадри, - Інститут зовнішніх зносин. Саме з того часу підготовка таких фахівців почала вестися виключно в Москві. Україна не мала змоги робити цього аж до 1944 р., коли в Київському університеті був започаткований факультет міжнародних відносин (з 1990 р. - Інститут міжнародних відносин).
Вступление
К началу 2-го тысячелетия н.э. произошло перераспределение экономических и политических сил в Северной Европе. Развитие этого региона в частности и международных отношений в Европе в целом привело среди прочего к появлению уникального в истории примера межнационального обмена и кэкономической кооперации, к появлению «Ганзы городов» (St& ...
Культура в 20-е годы
С 1922 годабольшевизм начал борьбу со всеми небольшевистскими течениями. Были закрыты газеты других партий, ограничен доступ к образованию выходцев из непролетарских сословий, начались гонения на религию. С 1922 года
все печатные издания стали подвергаться цензуре. В августе 1922 года
около 160 ведущих профессоров были высланы из СССР ...
Внешняя политика. римская империя в конце правления
юлия цезаря
Руководящей идеей внешней политики Цезаря было создание сильного и цельного государства, с естественными, по возможности, границами. Эту идею Цезарь проводил и на севере, и на юге, и на востоке.
Войны его в Галлии, Германии и Британии были вызваны осознанной им необходимостью выдвинуть границу Рима до океана с одной стороны, до Рейна, ...