Курс на об'єдання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії, під орудою Москви був невід'ємною складовою загального політичного курсу більшовиків. Для цього Москва застосовувала широкий набір засобів - від зброї до «політичної дипломатії» в усіх її формах.
Повернімося, однак, до періоду, що передував створенню СРСР. Розроблений Й. Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип - принцип рівних прав у складі федерації.
Наставала черга сфери міжнародних зносин. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передання РСФРР свого представництва на Генуезькій конференції. Російське зовнішньополітичне відомство фактично узурпувало повноваження «незалежних» республік і почало виконувати функції загальнофедеративної структури. Додамо до цього, що в тому ж році в Україні був закритий спеціальний навчальний заклад, який готував національні дипломатичні кадри, - Інститут зовнішніх зносин. Саме з того часу підготовка таких фахівців почала вестися виключно в Москві. Україна не мала змоги робити цього аж до 1944 р., коли в Київському університеті був започаткований факультет міжнародних відносин (з 1990 р. - Інститут міжнародних відносин).
Наследование
Киевская Русь не имела наследственного права землевладения (княжеского и боярского). Попытки Великого Князя – а позднее и других князей – сажать на столы своих сыновей, братьев и др. нередко приводили к конфликтам с другими Рюриковичами, противодействию местной знати и городского вече. После Ярослава устанавливается право всех сынове ...
Опричнина
Опримчнина — период в истории России (приблизительно от 1565 до 1572 года), обозначившийся государственным террором и системой чрезвычайных мер. Также «опричниной» называлась часть государства, с особым управлением, выделенная для содержания царского двора и опричников («Государева опричнина»). Опричниками назывались люди, составлявшие ...
Введение.
Прежде чем начать рассмотрение вопроса о особенностях проведения Столыпинской аграрной реформы в Уфимской и Оренбургской губерниях, нам кажется необходимо начать работу с краткой характеристики собственно Российской Столыпинской реформы. Без общей картины земельной реформы, ее целей, методов, результатов, освещение вопросов региональных ...