Курс на об'єдання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії, під орудою Москви був невід'ємною складовою загального політичного курсу більшовиків. Для цього Москва застосовувала широкий набір засобів - від зброї до «політичної дипломатії» в усіх її формах.
Повернімося, однак, до періоду, що передував створенню СРСР. Розроблений Й. Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип - принцип рівних прав у складі федерації.
Наставала черга сфери міжнародних зносин. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передання РСФРР свого представництва на Генуезькій конференції. Російське зовнішньополітичне відомство фактично узурпувало повноваження «незалежних» республік і почало виконувати функції загальнофедеративної структури. Додамо до цього, що в тому ж році в Україні був закритий спеціальний навчальний заклад, який готував національні дипломатичні кадри, - Інститут зовнішніх зносин. Саме з того часу підготовка таких фахівців почала вестися виключно в Москві. Україна не мала змоги робити цього аж до 1944 р., коли в Київському університеті був започаткований факультет міжнародних відносин (з 1990 р. - Інститут міжнародних відносин).
Роль
СССР в китайском освободительном движении
Крах 2-го интернационала побудил большевиков во главе с В.И.Лениным поставить вопрос о создании 3-го интернационала. Об этом уже говорилось в опубликованном 1 ноября 1914 г. в манифесте ЦК РСДРП "Война и российская социал-демократия". Большевики развернули борьбу за сплочение левых групп в социал-демократических партиях.
Но с ...
Поворот к национальному возрождению
Ветры просвещения. Знаменем мирового прогресса в XVIII— XIX вв. становится новый цивилизационный феномен, вошедший в историю под емким названием "Просвещение". Эпоха Просвещения стартовала в Западной Европе. Наиболее видными ее представителями были: в Великобритании — Дж. Локк, во Франции — Волй-тер, Ж.Ж. Руссо, Д. Дидро, в Ге ...
"История Англии"
Основным трудом Маколея является многотомная "История Англии" (1849-1861), охватывающая события 1685 - 1702гг. "История Англии" занимает промежуточное место между научным исследованием и историческим романом. Это объемистый политический трактат, а обилие характеров, картин и отчасти наличие интриги приближают "И ...