Курс на об'єдання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії, під орудою Москви був невід'ємною складовою загального політичного курсу більшовиків. Для цього Москва застосовувала широкий набір засобів - від зброї до «політичної дипломатії» в усіх її формах.
Повернімося, однак, до періоду, що передував створенню СРСР. Розроблений Й. Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип - принцип рівних прав у складі федерації.
Наставала черга сфери міжнародних зносин. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передання РСФРР свого представництва на Генуезькій конференції. Російське зовнішньополітичне відомство фактично узурпувало повноваження «незалежних» республік і почало виконувати функції загальнофедеративної структури. Додамо до цього, що в тому ж році в Україні був закритий спеціальний навчальний заклад, який готував національні дипломатичні кадри, - Інститут зовнішніх зносин. Саме з того часу підготовка таких фахівців почала вестися виключно в Москві. Україна не мала змоги робити цього аж до 1944 р., коли в Київському університеті був започаткований факультет міжнародних відносин (з 1990 р. - Інститут міжнародних відносин).
« О порядке награждения орденами и медалями СССР».
Первый советский орден – орден Красного Знамени – был учреждён декретом ВЦИК от 16 сентября 1918 г. как награда, которая присуждалась гражданам РСФСР, проявившим особую храбрость и мужество при непосредственной боевой деятельности. Инициатором его были военнослужащие, а вот исполнялся он под руководством и при огромной заинтересованност ...
В поисках национального лица автономии
Трудное начало. В начале XX в. татарская нация располагала необходимыми экономическими, культурными и кадровыми возможностями для установления и развития своей национальной государственности, могла внести свою положительную лепту в дело демократического преобразования России. Российская революция 1917 г. и Гражданская война осложнили по ...
Время Шейбанидов
Внук Абулхайра Мухаммед Шейбани (1451—1510) продолжил дело деда. Он не раз терпел неудачи, спасался бегством, но постепенно подчинил себе других кочевых ханов и с 1499 г. уже вел систематическое завоевание Средней Азии, тем более, что под давлением других кочевых объединений тюркских племен вынужден был отступать из степей между Аралом, ...