Курс на об'єдання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії, під орудою Москви був невід'ємною складовою загального політичного курсу більшовиків. Для цього Москва застосовувала широкий набір засобів - від зброї до «політичної дипломатії» в усіх її формах.
Повернімося, однак, до періоду, що передував створенню СРСР. Розроблений Й. Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип - принцип рівних прав у складі федерації.
Наставала черга сфери міжнародних зносин. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передання РСФРР свого представництва на Генуезькій конференції. Російське зовнішньополітичне відомство фактично узурпувало повноваження «незалежних» республік і почало виконувати функції загальнофедеративної структури. Додамо до цього, що в тому ж році в Україні був закритий спеціальний навчальний заклад, який готував національні дипломатичні кадри, - Інститут зовнішніх зносин. Саме з того часу підготовка таких фахівців почала вестися виключно в Москві. Україна не мала змоги робити цього аж до 1944 р., коли в Київському університеті був започаткований факультет міжнародних відносин (з 1990 р. - Інститут міжнародних відносин).
Развитие политической системы. Конституция СССР в 1936г.
Политический террор середины 30-х годов и его цели. Современные дискуссии о
характере общественно-политической системы в конце 30-х годов. По
Революция «сверху», развернувшаяся в конце 1920-х годов, внесла серьёзные изменения во внутреннюю политику правящей партии, реанимировавшей военно-коммунистические методы управления страной, базировавшейся на принуждении и насилии. Большевики рассматривали революцию как апогей самой ожесточённой и непримиримой борьбы классов. В годы рев ...
Начало политической деятельности цезаря
Очевидно, что Цезарь начал свою политическую деятельность как лидер демократии. По мнению Моммзена, Цезарь как глава партии популяров "высоко держал ее знамя в течение тридцати лет, никогда не меняя и не скрывая своих убеждений; он оставался демократом даже тогда, когда сделался монархом". Однако главной опорой Цезаря была все ...
Главные проблемы экономического развития стран в период
докапиталистического способа производства. Основные черты первобытнообщинной
экономики и направления ее развития
Первобытнообщинный строй, через который прошли все народы мира, охватывает огромный исторический период: отсчет его истории начался сотни тысяч лет назад.
Основой производственных отношений первобытнообщинного строя была коллективная, общинная собственность на орудия и средства производства.
Труд первобытного человека еще не мог созда ...