Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі була позиція української шляхти. На початку XIV ст. перед нею постав реальний вибір: або єдина, усталена Польща, або ослаблена Лівонською війною Литва. Польща для українських феодалів означала привілеї, обмеженість королівської влади, гарантовані політичні свободи. Не останнє місце тут посідала й проблема військової повинності - адже у Польщі домінувало наймане військо.
Люблінська унія 1569 р. відіграла, безумовно, велику історичну роль у долі України. При цьому вона мала досить суперечливі наслідки. Передусім вона сприяла посиленню польської соціальної, національної, релігійної, культурної експансії. Але вона ж возз'єднала українські землі, забезпечила зростання культурно-освітнього руху, знайомство з західноєвропейською культурою. Окрім цього, саме Люблінська унія викликала рух опору, соціальну активність різних верств українського населення в боротьбі за національне виживання.
Розвиваються міста - і державні, і ті, які перебували у приватному володінні. Мешканці міст боролися за введення Магдебурзького права - виборного місцевого самоврядування, - з тим щоби вийти з-під влади феодала. Тоді ці міста ставали опертям королівської влади у боротьбі проти свавілля магнатів.
Після 1569 р. посилився процес покатоличення українського населення. Кризовий стан православної церкви створював умови для поширення ідеї церковної унії в українському суспільстві й породжував її активних прихильників. Моральна деградація церковних ієрархів, дезорганізація православної церкви не давали можливості їй бути гарантом збереження національних традицій. Тому перед православ'ям України постала проблема вибору: або зберегти церкву, жертвуючи національною самобутністю, або, реформуючи церкву, врятувати цю самобутність.
Уніатська частина затвердила греко-католицьку церкву, підпорядковану папі римському. Визнавалися основні догмати католицької церкви, але мова богослужіння залишалася церковнослов'янською, а обряди православними. Уніатське духовенство урівнювалося з католицьким: не сплачувало податків, отримувало місця у сеймі. Уніатська шляхта могла претендувати на державні посади.
Ход военных действий
Для давления на Турцию в 1853 г. русские войска были введены в Молдову и Валахию. В ответ турецкий султан в октябре 1853 г. объявил России войну. Его поддержали Англия и Франция. Австрия заняла позицию "вооруженного нейтралитета". Россия оказалась в полной политической изоляции.
История Крымской войны делится на два этапа. Пе ...
Бородинское сражение
Утром 22 августа русская армия стала развертываться на Бородинском поле в соответствии с планом М.И. Кутузова. Русские войска перерезали оба пути, ведущие к Москве - Старую и Новую Смоленские дороги. Старая дорога шла лесом через деревню Утицу, что находилось на левом фланге армии и была неудобна для движения неприятельских войск. Новая ...
Гуситские войны. «Табориты»
Феодальная раздробленность германии и Чехии была закреплена «Золотой Буллой» изданной Германским императором и Чешским королем Карлом IV 1356 г., согласно этому документу император германии избирался коллегией курфюрстов, состав которой был четко определен. Достоинство курфюрстов было признание земли закрепленной в их владениях и обязыв ...