Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі була позиція української шляхти. На початку XIV ст. перед нею постав реальний вибір: або єдина, усталена Польща, або ослаблена Лівонською війною Литва. Польща для українських феодалів означала привілеї, обмеженість королівської влади, гарантовані політичні свободи. Не останнє місце тут посідала й проблема військової повинності - адже у Польщі домінувало наймане військо.
Люблінська унія 1569 р. відіграла, безумовно, велику історичну роль у долі України. При цьому вона мала досить суперечливі наслідки. Передусім вона сприяла посиленню польської соціальної, національної, релігійної, культурної експансії. Але вона ж возз'єднала українські землі, забезпечила зростання культурно-освітнього руху, знайомство з західноєвропейською культурою. Окрім цього, саме Люблінська унія викликала рух опору, соціальну активність різних верств українського населення в боротьбі за національне виживання.
Розвиваються міста - і державні, і ті, які перебували у приватному володінні. Мешканці міст боролися за введення Магдебурзького права - виборного місцевого самоврядування, - з тим щоби вийти з-під влади феодала. Тоді ці міста ставали опертям королівської влади у боротьбі проти свавілля магнатів.
Після 1569 р. посилився процес покатоличення українського населення. Кризовий стан православної церкви створював умови для поширення ідеї церковної унії в українському суспільстві й породжував її активних прихильників. Моральна деградація церковних ієрархів, дезорганізація православної церкви не давали можливості їй бути гарантом збереження національних традицій. Тому перед православ'ям України постала проблема вибору: або зберегти церкву, жертвуючи національною самобутністю, або, реформуючи церкву, врятувати цю самобутність.
Уніатська частина затвердила греко-католицьку церкву, підпорядковану папі римському. Визнавалися основні догмати католицької церкви, але мова богослужіння залишалася церковнослов'янською, а обряди православними. Уніатське духовенство урівнювалося з католицьким: не сплачувало податків, отримувало місця у сеймі. Уніатська шляхта могла претендувати на державні посади.
Третий этап Гражданской войны: февраль 1919 – весна 1920
Потерпев неудачу с интервенцией, Антанта стала оказывать помощь белому движению в России. С осени 1919 по весну 1920 большевики разгромили армии Деникина и Колчака и установили контроль над югом России и Сибирью. ...
Обострение земельного вопроса в регионе во второй половине XVIII века
Мы выделяем два основных источника обострения земельной проблемы в изучаемом регионе. Во-первых, царские власти на законодательном уровне запрещали казахам не только пользоваться территорией десятиверстной полосы (до 1800 года), но и возводить здесь жилые и хозяйственные постройки. Многочисленные запреты властей должны были препятствова ...
Аравия в раннее средневековье. Образование общеарабского раннефеодального государства
В VII в. основным центром объединения Аравии стал Хиджаз, район сравнительно развитого земледелия, ремесла и торговли. Здесь были такие крупные города, как Мекка, Ясриб и Таиф. Эти города имели давние и довольно прочные экономические и религиозные связи с кочевыми скотоводческими и оседлыми племенами всей Аравии. Необходимо отметить, чт ...