Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі була позиція української шляхти. На початку XIV ст. перед нею постав реальний вибір: або єдина, усталена Польща, або ослаблена Лівонською війною Литва. Польща для українських феодалів означала привілеї, обмеженість королівської влади, гарантовані політичні свободи. Не останнє місце тут посідала й проблема військової повинності - адже у Польщі домінувало наймане військо.
Люблінська унія 1569 р. відіграла, безумовно, велику історичну роль у долі України. При цьому вона мала досить суперечливі наслідки. Передусім вона сприяла посиленню польської соціальної, національної, релігійної, культурної експансії. Але вона ж возз'єднала українські землі, забезпечила зростання культурно-освітнього руху, знайомство з західноєвропейською культурою. Окрім цього, саме Люблінська унія викликала рух опору, соціальну активність різних верств українського населення в боротьбі за національне виживання.
Розвиваються міста - і державні, і ті, які перебували у приватному володінні. Мешканці міст боролися за введення Магдебурзького права - виборного місцевого самоврядування, - з тим щоби вийти з-під влади феодала. Тоді ці міста ставали опертям королівської влади у боротьбі проти свавілля магнатів.
Після 1569 р. посилився процес покатоличення українського населення. Кризовий стан православної церкви створював умови для поширення ідеї церковної унії в українському суспільстві й породжував її активних прихильників. Моральна деградація церковних ієрархів, дезорганізація православної церкви не давали можливості їй бути гарантом збереження національних традицій. Тому перед православ'ям України постала проблема вибору: або зберегти церкву, жертвуючи національною самобутністю, або, реформуючи церкву, врятувати цю самобутність.
Уніатська частина затвердила греко-католицьку церкву, підпорядковану папі римському. Визнавалися основні догмати католицької церкви, але мова богослужіння залишалася церковнослов'янською, а обряди православними. Уніатське духовенство урівнювалося з католицьким: не сплачувало податків, отримувало місця у сеймі. Уніатська шляхта могла претендувати на державні посади.
Революция 1905–1907 годов: причины, основные события, итоги, отношение различных
слоев и партий
К 1904 году в стране сложилась кризисная ситуация. Общество все настоятельнее требовало от Николая II и его правительства общественных свобод и экономических буржуазных реформ. Однако правительство всячески сдерживало завершение перехода к капитализму, начатый при императоре Александре II. Общественный кризис осложнялся поражением Росси ...
Отречение, ссылка и расстрел
После начала волнений в столице царь утром 26 февраля 1917 года приказал генералу С.С.Хабалову «прекратить беспорядки, недопустимые в тяжелое время войны». Направив 27 февраля в Петроград генерала Н.И. Иванова для подавления восстания, Николай II вечером 28 февраля отбыл в Царское Село, но проехать не смог и, утратив связь со Ставкой, 1 ...
Концепция «вызова – ответа»
Концепция «вызова – ответа» представляет собой сердцевину учения Тойнби о генезисе цивилизаций. Для раскрытия ее сути он обращается к языку мифа, догматике христианского вероучения. «Подобно тому, - пишет Тойнби, - как Бог не может не принять вызова дьявола, точно также любая цивилизационная система с необходимостью вынуждена отвечать н ...