Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі була позиція української шляхти. На початку XIV ст. перед нею постав реальний вибір: або єдина, усталена Польща, або ослаблена Лівонською війною Литва. Польща для українських феодалів означала привілеї, обмеженість королівської влади, гарантовані політичні свободи. Не останнє місце тут посідала й проблема військової повинності - адже у Польщі домінувало наймане військо.
Люблінська унія 1569 р. відіграла, безумовно, велику історичну роль у долі України. При цьому вона мала досить суперечливі наслідки. Передусім вона сприяла посиленню польської соціальної, національної, релігійної, культурної експансії. Але вона ж возз'єднала українські землі, забезпечила зростання культурно-освітнього руху, знайомство з західноєвропейською культурою. Окрім цього, саме Люблінська унія викликала рух опору, соціальну активність різних верств українського населення в боротьбі за національне виживання.
Розвиваються міста - і державні, і ті, які перебували у приватному володінні. Мешканці міст боролися за введення Магдебурзького права - виборного місцевого самоврядування, - з тим щоби вийти з-під влади феодала. Тоді ці міста ставали опертям королівської влади у боротьбі проти свавілля магнатів.
Після 1569 р. посилився процес покатоличення українського населення. Кризовий стан православної церкви створював умови для поширення ідеї церковної унії в українському суспільстві й породжував її активних прихильників. Моральна деградація церковних ієрархів, дезорганізація православної церкви не давали можливості їй бути гарантом збереження національних традицій. Тому перед православ'ям України постала проблема вибору: або зберегти церкву, жертвуючи національною самобутністю, або, реформуючи церкву, врятувати цю самобутність.
Уніатська частина затвердила греко-католицьку церкву, підпорядковану папі римському. Визнавалися основні догмати католицької церкви, але мова богослужіння залишалася церковнослов'янською, а обряди православними. Уніатське духовенство урівнювалося з католицьким: не сплачувало податків, отримувало місця у сеймі. Уніатська шляхта могла претендувати на державні посади.
Делопроизводство канцелярии управы
Судя по документам управы, в 1870-1890-х гг. делопроизводство канцелярии подразделялось на четыре стола, причем не по сферам деятельности, а по функциональным признакам: Существовали бухгалтерский, распорядительный, хозяйственный и квартирные столы. Во главе каждого из них стоял столоначальник. Помимо него в столе насчитывалось еще по2- ...
“Великое посольство” 1697 - 1698 годов
“Великое посольство” в составе 250 человек выехало из Москвы 9 марта 1697 года. Формально его возглавлял генерал-адмирал Ф.Я. Лефорт, генерал Ф.А. Головин, и начальник Посольского приказа П.Б. Возницын, но в его составе находился и сам Петр I под именем урядника Преображенского полка Петра Михайлова. Кроме поисков союзников, Петр постав ...
Август 1948 года
Так уж сложилось, что фамилия Лысенко у людей, не искушенных в истории науки или биологии, ассоциируется с августовской сессией ВАСХНИЛ 1948 г. и разгромом генетики. Биологическая дискуссия о наследовании приобретенных изменений достигла своего апогея на печально известной августовской сессии 1948г. ВАСХНИЛ, проходившей с 31 июля по 7 а ...