Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі була позиція української шляхти. На початку XIV ст. перед нею постав реальний вибір: або єдина, усталена Польща, або ослаблена Лівонською війною Литва. Польща для українських феодалів означала привілеї, обмеженість королівської влади, гарантовані політичні свободи. Не останнє місце тут посідала й проблема військової повинності - адже у Польщі домінувало наймане військо.
Люблінська унія 1569 р. відіграла, безумовно, велику історичну роль у долі України. При цьому вона мала досить суперечливі наслідки. Передусім вона сприяла посиленню польської соціальної, національної, релігійної, культурної експансії. Але вона ж возз'єднала українські землі, забезпечила зростання культурно-освітнього руху, знайомство з західноєвропейською культурою. Окрім цього, саме Люблінська унія викликала рух опору, соціальну активність різних верств українського населення в боротьбі за національне виживання.
Розвиваються міста - і державні, і ті, які перебували у приватному володінні. Мешканці міст боролися за введення Магдебурзького права - виборного місцевого самоврядування, - з тим щоби вийти з-під влади феодала. Тоді ці міста ставали опертям королівської влади у боротьбі проти свавілля магнатів.
Після 1569 р. посилився процес покатоличення українського населення. Кризовий стан православної церкви створював умови для поширення ідеї церковної унії в українському суспільстві й породжував її активних прихильників. Моральна деградація церковних ієрархів, дезорганізація православної церкви не давали можливості їй бути гарантом збереження національних традицій. Тому перед православ'ям України постала проблема вибору: або зберегти церкву, жертвуючи національною самобутністю, або, реформуючи церкву, врятувати цю самобутність.
Уніатська частина затвердила греко-католицьку церкву, підпорядковану папі римському. Визнавалися основні догмати католицької церкви, але мова богослужіння залишалася церковнослов'янською, а обряди православними. Уніатське духовенство урівнювалося з католицьким: не сплачувало податків, отримувало місця у сеймі. Уніатська шляхта могла претендувати на державні посади.
Экономическая политика советского государства в 20-е годы: особенности,
итоги, трудности. Советская Россия до 1921 года
В ходе гражданской войны правительство большевиков проводило политику «военного коммунизма
». Для этого оно:
– национализировало все предприятия, т.е. все предприятия были изъяты из частной собственности и переданы в собственность государства;
– все производство подчинено центральному руководству;
– произведен полный запрет частной т ...
На двух поприщах. Маколей – политик
Именно эта пора была самый блестящей в политической деятельности Маколея, время, когда он принимал участие в дебатах о парламентской реформе. Вопрос об этой реформе давно привлекал к себе его внимание и симпатию. [60]
В дебатах приняли участие лучшие ораторы Англии: сэр Роберт Пиль - за сохранение прежних порядков, Маколей - за реформу ...
Укрепление статуса Чехии Карлом IV
Своеволие феодальной аристократии было несколько укрощено в правлении Карла (1346 — 1378), когда союз королевской власти с городами принес свои плоды, облегчив правительству нажим на непокорных панов. Богатство и политический вес Чехии помогли королю приобрести императорский скипетр. В качестве германского императора Карла IV он издал з ...