Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі була позиція української шляхти. На початку XIV ст. перед нею постав реальний вибір: або єдина, усталена Польща, або ослаблена Лівонською війною Литва. Польща для українських феодалів означала привілеї, обмеженість королівської влади, гарантовані політичні свободи. Не останнє місце тут посідала й проблема військової повинності - адже у Польщі домінувало наймане військо.
Люблінська унія 1569 р. відіграла, безумовно, велику історичну роль у долі України. При цьому вона мала досить суперечливі наслідки. Передусім вона сприяла посиленню польської соціальної, національної, релігійної, культурної експансії. Але вона ж возз'єднала українські землі, забезпечила зростання культурно-освітнього руху, знайомство з західноєвропейською культурою. Окрім цього, саме Люблінська унія викликала рух опору, соціальну активність різних верств українського населення в боротьбі за національне виживання.
Розвиваються міста - і державні, і ті, які перебували у приватному володінні. Мешканці міст боролися за введення Магдебурзького права - виборного місцевого самоврядування, - з тим щоби вийти з-під влади феодала. Тоді ці міста ставали опертям королівської влади у боротьбі проти свавілля магнатів.
Після 1569 р. посилився процес покатоличення українського населення. Кризовий стан православної церкви створював умови для поширення ідеї церковної унії в українському суспільстві й породжував її активних прихильників. Моральна деградація церковних ієрархів, дезорганізація православної церкви не давали можливості їй бути гарантом збереження національних традицій. Тому перед православ'ям України постала проблема вибору: або зберегти церкву, жертвуючи національною самобутністю, або, реформуючи церкву, врятувати цю самобутність.
Уніатська частина затвердила греко-католицьку церкву, підпорядковану папі римському. Визнавалися основні догмати католицької церкви, але мова богослужіння залишалася церковнослов'янською, а обряди православними. Уніатське духовенство урівнювалося з католицьким: не сплачувало податків, отримувало місця у сеймі. Уніатська шляхта могла претендувати на державні посади.
Семья
Внук Акинфия Никитича Демидова (1678—1745), сын Григория Акинфича (1715—1761).
Жена с 1763 года — Анна Николаевна Сибирская (урождённая Глебова) (1725?—1766), детей не было. ...
Печать
С октября 1905 г. смягчена цензура. К 1913 году издавалось около 2,5 тысяч газет и журналов различной тематики. В книгоиздательстве заметная роль принадлежит Сытину и Суворину. Сытин
издавал дешевую литературу для народа, Суворин
– научно-популярную литературу. Выходят многотомные словари и энциклопедии: Бракгауз и Евфрон
, Гранат
, Б ...
Демид Антюфеев
Дивный, мощный и деятельный XVIII век породил известнейшую на всю Россию династию Демидовых. Их история - удивительное переплетение ярких благородных порывов и "подлых страниц ", которые потомкам хотелось бы вырвать или заново переписать . Демидовы - семья, давшая много замечательных общественных деятелей. Родоначальник ее, Де ...